Тип шкідника — шкідники зернових злакових культур, Ряд твердокрилі — Coleoptera, Родина листоїди — Chrysomelidae.
Опис шкідника. Жук темнобронзового кольору із зеленуватим відтінком, тіло завдовжки до 2,3 мм.
Спосіб життя цих двох видів багато в чому подібний. Личинки їх циліндричної форми, бруднобілого кольору, з бурими цятками і рідкими щетинками, тіло завдовжки 3 – 5 мм.
Поширеність — повсюдно.
Культури — найбільш пошкоджує яру пшеницю та ячмінь, рідше – овес і озимі.
Біологія шкідника. Зимують жуки під рослинними рештками на полях, у лісосмугах, на узліссях. У перші теплі весняні дні вони пробуджуються, починають живитися, а потім перелітають на озимі, згодом — на ярі колосові культури. Велика блішка відкладає яйця в тканини прикореневих листків злаків або у колеоптиле, а звичайна — у ґрунт біля сходів. Відразу після відродження личинки вгризаються у стебло і, живлячись його тканинами, спричинюють пошкодження — в’янення центрального листка (подібне до пошкодження шведською мухою). Розвиток личинок триває 2 – 3 тижні. Після цього вони прогризають отвори у стеблі, заглиблюються в ґрунт, де заляльковуються. Стебла, пошкоджені личинками, як правило, гинуть. Молоді жуки нового покоління залежно від гідротермічних умов відроджуються в липні — серпні.
Із зернових культур стеблові блішки найбільше пошкоджують яру пшеницю та ячмінь, рідше — овес і озиму пшеницю.
Заходи захисту.  Для обмеження чисельності та шкодочинності блішки важливо додержання якомога ранніх строків сівби ярих колосових. У разі високої чисельності застосовують інсектициди при ЕПШ у фазі сходів ярих культур 60 – 100 жуків на 1 м2.