zlatoguska

Тип шкідника — шкідники полезахисних насаджень, шкідники плодових культур, Ряд лускокрилі — Lepidoptera, Родина хвилянки — Lymantriidae. 

Опис шкідника. Метелик з розмахом крил 30 – 40 мм; крила, груди і черевце сніжнобілого кольору; на кінці черевця пучок золотистих (у самки) або бурих (у самця) волосків; вусики гребінчасті, блідожовті. Яйце округле, 0,5 мм у діаметрі, світложовте. Гусениця завдовжки 35 – 40 мм, сіруваточорна, з бородавками й пучками жовтуватобурих волосків; уздовж спини проходять дві червонобурі смуги, по боках — білі переривчасті смуги, на 9му і 10му сегментах — по одній червоній бородавці, в яких відкриваються вивідні протоки залоз; на тергітах перших двох сегментів черевця розміщені отруйні волоски з порожнинами, в які відкриваються залози, що виділяють отруту; волоски, потрапляючи на шкіру людини, спричинюють сильне подразнення. Лялечка завдовжки 12 мм, у пухкому буруватосірому коконі, чорнобура, з рудими волосками на тілі, кремастер з гачкоподібними щетинками.
Поширеність — трапляється повсюдно.
Культури — пошкоджує понад 50 видів листяних порід: дуб, яблуню, грушу, абрикос, терен; меншою мірою — берест, клен татарський, акацію білу та інші листяні породи.
Біологія шкідника. Зимують гусениці другого — третього віків у зимових гніздах із листків, щільно скріплених павутиною на кінцях пагонів. Гніздо розділене на камери, в яких знаходяться гусениці. Навесні, під час розпускання бруньок гусениці залишають гніздо і починають живитися бруньками, а пізніше — листям. За розрахунками, 2400 – 2500 гусениць можуть знищити до 100 % листя дерева зі стовбуром діаметром 20 – 60 см.
Нижній поріг розвитку гусениць становить +12 °С, температурний оптимум — 26 – 28 °С. Розвиток гусениць триває 30 – 40 діб; за цей час самці проходять 5, самки — 6 віків. Наприкінці травня — на початку червня вони заляльковуються в пухких коконах поодинці або групами серед листя, на корі, в розгалужених сучках, іноді на траві. Через 15 – 20 діб вилітають метелики, які не потребують додаткового живлення. Невдовзі вони починають відкладати яйця. Активні у вечірні й нічні години. Яйця відкладають на нижню поверхню листка у вигляді валика і вкривають їх золотистими волосками зі свого черевця. Кожна кладка налічує 200 – 300 яєць. Ембріональний розвиток триває 15 – 20 діб. Відроджені гусениці тримаються разом, скелетують листя, стягують їх павутиною в щільне гніздо і, досягши ІІ – ІІІ віків, залишаються всередині гнізда до весни наступного року. Генерація однорічна.
Чисельність золотогузки знижують понад 90 ентомофагів, з яких 10 видів мухтахін. Гусениць заражають їздці з родин: іхневмонід — Gregopimpla inguisitor Scop., Itoplectis alternans Grav., Pimpla instigator F., браконід — Rogas praetor Wesm., Meteorus versicolor Wesm., Apanteles inclusus Ratz., A. liparidis Bouche, хальцид — Brachymeria intermedia Nees., птеромалід — Eurytoma verticillata F., родини мухтахін — Exorista larvarum L., Compsilura concinnata Mg., Pales pavida Mg. та ін.
У веснянолітній період гусеницями живляться зозулі та іволги; у зимовий час — синиці, сойки. Загасанню спалахів масового розмноження золотогузки сприяють також грибні, бактеріальні та вірусні хвороби.
Заходи захисту. Приваблення в насадження комахоїдних птахів. За наявності двох зимових гнізд на дерево — обробка біопрепаратами або інсектицидами в період масового переходу гусениць до активного живлення. Ручне збирання (за допомогою секатора) та спалювання зимових гнізд.