shvedskiemuhi-1

Тип шкідника — шкідники зернових злакових культур, Ряд двокрилі — Diptera, Родина злакові мухи — Chloropidae.
Опис шкідника. Ячмінна муха відрізняється жовтими гомілками передніх та середніх ніг, на задніх — вузька затемнена перев’язь. Яйця білі, видовженоовальні, в поздовжніх розгалужених борозенках, завдовжки 0,6 – 0,8 мм. Личинка біла, видовженоциліндрична, із загостреним переднім і дещо розширеним заднім кінцем, на якому розміщені два м’ясистих відростки. Довжина личинок ячмінної мухи — до 5 мм. Пупарій світлокоричневий, завдовжки 1,8 – 3 мм.
Поширеність — в Україні поширені повсюдно. Вівсяна муха численна в Поліссі та в західному Лісостепу. Вона вважається більш вологолюбною і менш теплолюбною порівняно з ячмінною мухою, проте часто переважає в Степу, особливо в районах діючих зрошувальних систем.
Культури — шкідники  хлібних і кормових злаків
Біологія шкідника. Зимують личинки або пупарії всередині пагонів озимих, багаторічних злакових трав і бур’янів. Після перезимівлі частина личинок може деякий час продовжувати живлення, потім формує пупарії, де заляльковується. Виліт мух розпочинається наприкінці квітня — на початку травня і зазвичай збігається із закінченням фази весняного кущіння озимих — появи сходів ярих колосових. Період льоту розтягнутий, тому покоління мух важко розмежувати.
Для формування та відкладання яєць мухи потребують живлення на квітках. Основна маса їх мігрує на посіви ярих колосових і кукурудзи, де відкладає яйця за або на колеоптиле, за піхви листків чи на землю біля основи рослин. Розкущені посіви вони заселяють дуже слабко. Розвиток яєць триває 5 – 10 діб. Личинки проникають всередину пагона, де виїдають конус росту й основу центрального листка, який жовтіє і засихає. В рослинах кукурудзи личинки часто не знищують конус росту повністю, а пошкоджують лише його верхівку. В процесі росту таких рослин відбувається їх самоочищення від личинок — вони виносяться назовні з молодими листками. Ці рослини виділяються характерним обшарпаним виглядом верхівок листків. Личинка закінчує розвиток за 22 – 46 діб, після чого утворює пупарій, де заляльковується. В умовах жаркої сухої погоди основна маса личинок у пупаріях впадає в діапаузу.
Виліт мух другого покоління збігається, як правило, з фазою виколошування — цвітіння колосових культур. Розвиток личинок цього покоління відбувається переважно на плівчастих культурах (ячмінь, овес), де пошкоджуються квітки, зав’язі та зернівки.
Третє й четверте покоління розвиваються на падалиці колосових, сходах озимих, отаві злакових трав. Іноді можливий розвиток личинок п’ятої генерації.
Друге й третє покоління розвиваються зазвичай факультативно (частково), а в більшості районів Степу та Лісостепу України в посушливі роки вони зовсім не з’являються.
Вівсяна муха пошкоджує жито, овес, пшеницю, кукурудзу, ячмінь та злакові трави, а ячмінна — пшеницю, ячмінь, кукурудзу, багаторічні злаки та бур’яни.
Шкодочинність першого й останнього поколінь полягає у зниженні густоти посівів. Істотних втрат можуть завдавати на рідких посівах ярих культур пізніх строків сівби за умов постійної нестачі вологи в ґрунті. Значної шкоди циклічно завдають у районах стійкого зволоження (передгір’я Карпат), зокрема на насіннєвих посівах вівса.
Заходи захисту. Внесення добрив, лущення стерні, глибока зяблева оранка. Обробка насіння колосових злаків інсектицидами. Обприскування посівів у період льоту мух при ЕПШ 40 – 50 мух на 100 помахів сачком.
Умови, що впливають на розвиток шкідника. У південних регіонах розвитку шведських мух зазвичай сприяє волога погода та умови зрошення.