sarancsa-1

Тип шкідника — Багатоїдні шкідники, Ряд Прямокрилі — Orthoptera, Родина справжні саранові — Acrididae
В Україні представлена двома підвидами: L. MigratoriamigratoriaL. і L. migratoriarossicaUv. etZd
Другий підвид називається середньоруською сараною.

Опис шкідника. Імаго розміром 29 – 59 мм, бурого або зеленуватого кольору, передньоспинка з гострим поздовжнім кілем посередині; надкрила довгі, з бурими плямами; задні крила прозорі зі слабким жовтувато зеленуватим відтінком в основній частині.

Яйце розміром 6 – 8 мм, довгасте, закруглене на кінцях. Личинка імагоподібна, має п’ять віків. З другого віку в личинки розвиваються зачатки крил, їхні розміри характерні для кожного віку. З кожним линянням збільшується число члеників вусиків (з 13 у першого віку до 26 в останнього).
Середньоруська сарана. Відкладає кубушки переважно на стерні ярих хлібів і перелогах. У найбільшій кількості кубушки трапляються на сухих острівках очерету. Чисельність їх зазвичай збільшується в посушливі роки з низькими паводками. Яйця відкладають у не надто твердий ґрунт у тому місці, де куліга сарани опинилась у момент повної стиглості яєчників. Ембріональний розвиток стадної фази перелітної сарани починається восени, а завершується навесні наступного року. Яйця поодинокої фази за сприятливих умов розвиваються без діапаузи. Ембріональний розвиток на півдні завершується в травні, залежно від температури й повені. Личинки відроджуються в теплі роки в третій декаді травня — на початку червня, а в холодні — в другій декаді червня. Окрилення у південних резерваціях починається в перших числах липня, а відкладання яєць самками розпочинається у середині серпня і триває до жовтня. Одна самка відкладає, як правило, дві кубушки. Іноді, особливо у вологі роки, сарана сильно уражується грибною хворобою, спричинюваною грибом EmpusagryliiFres. Значна епізоотія сарани зареєстрована в Україні у 1933 р., коли за вегетаційний період випало багато опадів і часто спостерігалися тумани.

Перелітна сарана. Зимує в стадії яйця. Самки відкладають яйця (до 300 на самку) у верхні шари грунту, розкопуючи її своїм коротким яйцекладом. При цьому вона виділяє пінисту, швидко твердіючу на повітрі рідину, яка цементує частинки грунту. В результаті утворюється капсула (кубушка), всередині якої знаходяться яйця по 50-10 шт. Личинки утворюються там же, в кубушці і навесні виходять на поверхню, проходять 5 віків і перетворюються на імаго. У рік розвивається одне покоління. За способом життя і поведінці сарана ділиться на одиночну (неактивну, яка мало пересувається) і стадну (активну, що пересувається на великі відстані) форми. Динаміка чисельності перелітної сарани характеризуються циклами, що складаються з чотирьох етапів:
 — Період масової відкладання яєць і високої концентрації личинок у сприятливих місцях;
 — Перехід від одиночної форми до стадної, супроводжуваний різким зростанням чисельності сарани і утворенням зон тимчасового розмноження;
 — Загасання спалаху і перехід від стадної форми до одиночної, пов’язаний зі швидким скороченням займаних територій та поверненням в зони постійних       гнезділіщем;
 — Період депресії, коли існує тільки одиночна форма.
Спалахи масового розмноження сарани відбуваються з інтервалами в 10-12 років і можуть тривати кілька років.

Культури — поліфаг, пошкоджує усі польові, городні, овочеві, баштанні, садові та лісові культури. Шкодить травам на сінокосах і пасовищах, у хащах очерету.
Поширеність — основні резервації першого підвиду знаходяться в плавнях річок Дунаю, Дніпра, Дністра, Прута. Один із осередків середньоруської сарани відомий на території Чернігівської області.
Характер пошкоджень — личинки і дорослі особини грубо об’їдають листя та інші органи рослин, що нерідко призводить до їх загибелі.

Умови, що впливають на розвиток шкідника — сприятливі жаркі посушливі умови з тривалої теплої осені.