Захворювання поширене у всіх районах вирощування озимого і ярого ріпаку. 
Збудникам темно-бурого, темно-коричневого пліснявіння насіння ріпаку є гриби із родів Alternaria,Cladosporium, Acremonium, Rhizoctonia, які формують грибницю і конідіальне спороношення, насамперед у місцях механічного пошкодження насіння. Серед грибів роду Alternaria, представників внутрішньої інфекції насіння ріпаку, найбільшу питому вагу займає A. brassicicola (до 80%), A. brassicae (до 20%). Розвиток хвороби спостерігається при температурі +8-120С і вологості грунту вище за 70%.
Проявляється хвороба на поверхні насіння під час його проростання   у вигляді темно-коричневого, темно-бурого, сіро-зеленого, білого, рожевого нальотів. Розвиток пліснявіння спостерігається також при зберіганні вологого насіння, особливо при несвоєчасному очищенні і просушуванні свіжезібраного ріпакового вороха.
Сіро-зелене пліснявіння викликається грибами родів Phoma, Aspergillus, Penicillium, Botrytis, Mucor,Rhizopus, більшість цих грибів починає розвиватися при температурі близько +8оС, а представники родуPenicillium — при +3оС.
Рожеве пліснявіння обумовлене грибами родів Trichothecium (передусім T. roseum Lk.) і Fusarium. Серед грибів роду Fusarium, представників внутрішньої інфекції насіння ріпаку, найбільшу питому вагу займає F. solani (до 50%), F. culmorum (до 30%).
Білий, блідо-сірий пліснявий наліт на поверхні насіння ріпаку формується в результаті ураження насіння грибами Sclerotinia sclerotiorum (d.By.) Korf. et Dumont, Cylindrosporium concentricum Grev., деякими видами грибів із роду Fusarium.
У результаті розвитку різних проявів пліснявіння насіння ріпаку не проростає або формує інфіковані проростки, більшість яких гине ще в грунті. При незначному зараженні насіння інфекція виноситься через дифузно уражені проростки на сім’ядолі і черешки справжніх листків сходів ріпаку і слугує первинним джерелом поширення інфекції під час вегетації рослин. Пліснявіння насіння може бути причиною розвитку чорної ніжки на молодих рослинах.
Джерелом інфекції є заражений грунт, який містить різні спочиваючі форми патогенів. Додатковим джерелом інфекції є заражене насіння.
Шкідливість хвороби проявляється у різкому зниженні енергії проростання та схожості ураженого насіння, що призводить до зрідження густоти сходів ріпаку. При розвитку хвороби під час зберігання уражене насіння суттєво втрачає технологічні і посівні якості.