Тип збудника — Гриб, Збудник — Venturia inaequalis Wint., Venturia pirina Aderh.
Вражує культури — плодові зерняткові
Хвороба поширена скрізь, але найбільшої шкоди завдає в районах з достатньою вологістю. Уражуються листки, плоди, пагони. На листках з’являються буруваті плями, які вкриваються зеленувато-оливковим оксамитним нальотом. Діаметр плям різний — від 2 до 13 мм і більше, що залежить від віку листків, сприйнятливості сорту та погодних умов. Більші плями спостерігають на молодих листках сприйнятливих сортів і при частих опадах. У яблуні наліт, як правило, утворюється на верхньому боці листків, а груші — на нижньому.
Уражені листки передчасно засихають й обпадають. На плодах парша проявляється у вигляді різко обмежених плям з вузькою облямівкою, вкритих темно-оливковим оксамитним нальотом. У цих місцях на плоді поверхневий шар клітки стає короткуватим, що перешкоджає проникненню збудника хвороби вглиб тканин. Однак це перешкоджає і рівномірному розростанню плодів, що призводить до однобічного їх розвитку. Часто у місцях уражень з’являються тріщини, плоди стають виродливими. При зборі врожаю у вологу з туманами погоду, на плодах виявляють пізню паршу у вигляді дуже маленьких, коричнево-чорних плям. Повний прояв захворювання спостерігають під час зберігання плодів, тоді хвороба має назву «складська парша» і не поширюється.
При ураженні пагонів на їх корі з’являються невеликі здуття, які розриваються, і кора вкривається дрібними тріщинами, що лущаться. Внаслідок цього ріст пагонів сповільнюється, і вони часто відмирають.
В Україні паршу виявляють на пагонах груші. Збудники уражують квітки, плодоніжки і черешки листків, що викликає передчасне обпадання листків і зав’язі. Іноді уражуються брунькові лусочки яблуні.
Збудниками парші є сумчасті гриби порядку Dothideales, на яблуні — Venturia inaequalis Wint., на груші — Venturia pirina Aderh. Морфологічно ці гриби майже не відрізняються, але за біологічними властивостями є вузькоспеціалізованими — пристосовані до рослини-живителя. Тому збудник парші яблуні не уражує грушу, а збудник парші груші не уражує яблуню.
Сумчаста стадія збудників парші утворюється навесні на уражених листках, що перезимували. Навколо посірілих місць уражень у мезофілі листка з осені формуються псевдотеції, що виступають на поверхню через продих, навколо якого розміщуються численні загострені щетинки. Довкола кожної плями парші з’являються кілька псевдотеціїв, у кожному з яких навесні утворюються 120-200 булавоподібних циліндричних сумок, а в кожній сумці — по 8 двоклітинних, жовтувато-зелених сумкоспор.
У V.inaequalis псевдотеції діаметром 90-120 мкм, сумки розміром 40-70 х 10-12, сумкоспори — 13-17 х 6-7 мкм. У V.pirina псевдотеції діаметром 120-160 мкм, сумки розміром — 50-70 х х 10-12 й сумкоспори — 14-26 х 5-8 мкм. Дозрівають і поширюються сумкоспори при вологості і температурі повітря від 7 до 24°С (оптимум 18-20°С). Отже, сумкоспори є первинним джерелом зараження рослин навесні.
У різних зонах України викидання сумкоспор із сумок починається неодночасно: у південних — на початку квітня, а північних — у травні і навіть на початку червня. Вихід сумкоспор із сумок залежить від погодних умов й може тривати 60 днів і більше. Небезпечним для ураження рослин вважають період викидання сумкоспор під час розпукування бруньок, забарвлення пуп’янків, цвітіння і масового обпадання пелюстків. Поширюються сумкоспори повітряними потоками і краплинками дощу.
За умов незначного зволоження при температурі від 2-3 до 30°С (оптимум 17-21°С) сумкоспори проростають, утворюючи гіфіальний росток, який проникає у тканини рослин й дає початок розвитку грибниці.
Інкубаційний період від моменту зараження рослин й до прояву захворювання триває 8-21 добу. При температурі 17-21°С він становить 10 діб. Перші ознаки спостерігають під час масового обпадання пелюстків. Парша проявляється на вегетуючих органах рослин у конідіальній стадії. На грибниці під епідермісом листка суцільними дернинками утворюються оливкові, без перетинок конідієносці, на яких формуються одиничні оберненогрушо- та яйцеподібні конідії. При їх дозріванні епідерміс тканини рослин розтріскується і конідії легко поширюються на здорові рослини, внаслідок чого відбувається нове зараження рослин. За вегетаційний період збудники парші можуть дати у північних районах 4-6, у південних — 9-10 генерацій конідій. Інкубаційний період парші при зараженні рослин конідіями такий самий, як і при зараженні сумкоспорами.
У зв’язку з тим, що під час вегетації рослин формується тільки конідіальне спороношення, збудник парші яблуні часто називають Fusicladium dendriticum Fckl., груші — Fusicladium pirinum Fckl.
У F.dendriticum конідієносці розміром 15-40 x 4-6 мкм, конідії — 13-30 х 6-12 мкм, у F.pirinum — відповідно 16,5-60 х 4,5-8 та 13-30 х 5-9 мкм. В окремих випадках грибниця патогенів може перезимовувати, утворюючи навесні нове конідіальне спороношення. Отже, збудники парші зимують, як правило, в сумчастій стадії на опалих листках, інколи у вигляді грибниці на уражених пагонах (частіше на груші).
Парша яблуні і груші дуже поширена в районах з достатньою вологістю — чим більше опадів наприкінці весни і в першій половині літа, тим захворювання більше посилюється. Хвороба часто викликає опадання зав’язі, зменшення облистненості дерев і слабкий приріст однорічних пагонів, погіршує зимостійкість рослин. Парша різко знижує якість плодів, тому при посиленому її розвитку іноді близько 50% плодів не відповідають вимогам стандарту.
Деякі автори стійкість сортів до парші пов’язують з анатомо-структурними особливостями рослин, швидкістю їхнього росту та розвитку. У стійких сортів більша товщина кутикулярного шару, рослини швидше ростуть і розвиваються. Однак тільки цим не можна пояснити несприйнятливість рослин до хвороби. Потрібні більш глибокі дослідження й вивчення біохімічних особливостей рослин у зв’язку з різною їх ураженістю.