• Мільдью    
Тип збудника — Гриб, Збудник — Plasmopara viticola Berl. et de Тоnі

Мільдью, або несправжня борошниста роса винограду — досить поширене й шкідливе захворювання.

Проявляється на всіх зелених надземних органах рослин. Здерев’янілі надземні органи і корені не хворіють. Листки уражуються протягом всього вегетаційного періоду. Навесні на молодих листках зверху з’являються блідо-зелені або жовтуваті плями, які згодом стають маслянистими й буріють. З нижнього боку листків у місцях плям утворюється рясний, білий, пухнастий наліт, що являє собою нестатеве спороношення збудника хвороби. Діаметр плям часто досягає 2-3 см. Наліт може з’являтися і без попереднього виникнення маслянистих плям. Це залежить від вологості. За умов тривалої посухи він не утворюється.

На дорослих листках мільдью викликає утворення невеликих кутастих плям (до 6 мм у діаметрі). Іноді вони оточені хлоротичною тканиною. Листя засихає й опадає, іноді спостерігають оголення пагонів.

На зелених пагонах хвороба проявляється у вигляді буруватих, трохи вдавлених плям. При ураженні верхівки пагонів новий приріст буває потворним. У вологу погоду плями вкриваються білим пухнастим нальотом. За інтенсивного розвитку хвороби пагони засихають, вусики втрачають гнучкість, стають ламкими і при надмірній вологості загнивають.

Хвороба викликає побуріння та відмирання квіток і пуп’янків. На квітконіжках утворюються сіруваті або бурі, трохи вдавлені плями. У вологу погоду на хворих квітках і квітконіжках утворюється густий білуватий наліт.

Ягоди, уражені збудником мільдью, набувають темно-шоколадного кольору, а навколо плодоніжки утворюється синювата смужка. Прийнято вважати, що ягоди легше уражуються збудником мільдью у молодому віці. Згодом продихи на ягодах зникають, і вони не заражаються.

Збудником захворювання є гриб Plasmopara viticola Berl. et de Тоnі (з ооміцетів порядку Peronosporales). Він паразитує тільки на винограді і належить до монофагів. Зимує на опалому листі у стадії ооспор. При загниванні листя ооспори можуть потрапляти на поверхню грунту. Вони округлі, з чотиришаровою оболонкою, 25-35 мкм у діаметрі. Проростають навесні, утворюючи ниткоподібний росток із здуттям на кінці —первинний зооспорангій. Розмір останнього — 35-55 х 25-27 мкм. У зооспорангії формуються по 8-10 квасолеподібних зооспор розміром 6-8 х 4-6 мкм, з двома джгутиками з увігнутого боку. Зооспори можуть існувати і рухатися тільки у воді, без води гинуть.

Потрапивши на зелені частини рослин, зооспори швидко просуваються до відкритих продихів, втягують в себе джгутики, вкриваються тонкою оболонкою і проростають, утворюючи ниткоподібний росток, який укорінюється в тканину через продих. Росток розростається в грибницю, що розміщується у міжклітинниках. У рослину-живитель проникають гаусторії, за допомогою яких гриб поглинає поживні речовини.

У тканинах рослини-живителя спочатку росте грибниця, а згодом при відмиранні клітин рослини патоген утворює органи розмноження. Влітку при наявності вологи він, як правило, утворює нестатеве спороношення — зооспорангієносці із зооспорангіями, які виходять через продихи й утворюють білий наліт. Гриб утворює 4-5 зооспорангієносців, а іноді до 20. Вони мають моноподіальне галуження: головна вісь на різній висоті має бічні гілки, що закінчуються короткими зубцями, на яких утворюються зооспорангії (їх інколи називають мікрозооспорангіями на відміну від макрозооспорангіїв, що утворюються із ооспор).

На зооспорангієносці формуються до 200 зооспорангіїв, які легко розносяться вітром і краплинами дощу. У кожному з них в краплинах води утворюються 4-8 зооспор, які спричинюють нове зараження рослин.

Всього за вегетаційний період PI. viticola дає від 7 до 16 поколінь нестатевого спороношення, що залежить від вологості й температури повітря у районі розвитку хвороби.

Аби уявити нестатеве спороношення PI. viticola, слід назвати такі цифри: на одній плямі листка налічують до 1 млн продихів, 5-6 млн зооспорангієносців, понад 1 млрд зооспорангіїв. Гриби насичують повітря величезною кількістю спор, які, повільно осідаючи й потрапляючи на зелені органи рослин, заражають їх.

Поряд з нестатевим спороношенням у заражених тканинах рослини-живителя PI. viticola утворює статеве (ооспори) внаслідок злиття антеридіїв з оогоніями. Формується велика кількість ооспор (до 250 на 1 мм2), коли починається посуха. Формування ооспор посилюється до осені.

Знання умов проростання спор гриба, зараження рослин і проявів нового спороношення має велике значення не тільки для пізнання закономірностей розвитку патогена, а й для розробки заходів захисту від хвороби.

Ооспори проростають у воді або насиченому водою грунті при температурі від 11 до 38°С (оптимум 23-25°С) з утворенням зооспорангіїв, 35-55 х 25-28 мкм. Перше проростання спостерігається при першому весняному дощі. Однак не всі ооспори проростають відразу. Цей процес може тривати 1-2 міс, що залежить від ступеня розпушення зовнішніх оболонок ґрунтовими мікроорганізмами. Тому в так званому повторному зараженні можуть брати участь не тільки зооспори, які вийшли із зооспорангіїв й утворилися при нестатевому розмноженні, а й із зооспорангіїв, утворених з ооспор, проростання яких дещо затрималось. Кожен зооспорангій, що утворився із ооспори, дає 40-64 зооспори.

Нестатеве спороношення розвивається при відповідній вологості і температурі повітря. Вологість має бути не нижче 95% (оптимум 96-100%), що, як правило, спостерігається при випаданні дощів або великих росах і туманах. Мінімальна температура утворення нестатевого спороношення — 11-12°, оптимальна — 18-24 і максимальна 29-30°С. Понижена і підвищена температура можуть стримувати спороношення, оптимальна — прискорювати. Так, за даними А.Т.Макрушиної (1950), при нічній температурі 17,6°С за дві доби утворюється 85,4% зооспорангіїв, а при 13°С — тільки 67,6%.

Зооспорангії можуть проростати і заражати рослини при температурі не нижче 12-13°С і наявності краплинної вологи протягом 2-2,5 год. Період від моменту зараження рослин до утворення нестатевого спороношення може тривати 4-12 діб.

Мюллер розробив і запропонував криву залежності тривалості інкубаційних періодів від температури повітря. Вона дає можливість орієнтуватися в строках можливої появи нового покоління спороношень й здійснення відповідних хімічних обробок виноградників. Проте, як показали досліди Н.П.Олтаржевського (1929), цією кривою можна користуватися, тільки враховуючи показники вологості, які можуть істотно впливати на появу нестатевого спороношення гриба. У тканинах рослин він може розвиватись тільки при температурі вище 7,9°С. Інкубаційний період PI. viticola перебігає, коли сума середньодобових ефективних температур, що перевищує 7,9°С, досягає 6ГС.

Не всі сорти винограду однаково уражуються збудником мільдью. Менш сприйнятливі Подарок Магарача, Каберне Саві-ньйон та ін.

Шкідливість мільдью дуже велика. Якщо не провадити належних заходів захисту, за сильного розвитку захворювання урожай практично гине.

Для знищення зимуючого запасу ооспор проводять збирання листя восени і спалювання його або компостування, після цього — глибоку оранку у міжряддях.

Важливе своєчасне і правильне підв’язування лози до шпалер і тичок. При формуванні та підв’язуванні кущів уникають загущення листків, пасинкують у стислі строки.

Під час вегетації рослин — утримання міжрядь у чистому стані, постійне знищення бур’янів. Засміченість виноградників затримує краплинну вологу, а отже, призводить до посилення ураженості мільдью.

Не слід однобічно вносити азотні добрива, оскільки при цьому тканина листка стає більш пухкою, внаслідок чого сприйнятливість рослин до хвороб посилюється.

Важливе значення має своєчасна обробка виноградників фунгіцидами.

На зрошуваних виноградниках ріст лози триваліший, створюються особливо сприятливі умови для розвитку мільдью. Тому понад звичайні строки обробки потрібно робити додаткові обприскування кущів перед кожним поливом. Обробку поливних виноградників треба закінчувати пізніше, ніж неполивних.

На виноградних шкілках обприскування проводять: при дощовій погоді — через кожні 8-10 днів, сухій — через 10-15 днів. У районах, де мільдью мало розповсюджено і розвивається рідко, обприскування необхідно починати при появі перших мільдьюзних плям. Наступні обробки — залежно від погодних умов. Кожна обробка проти мільдью має бути проведеною в стислі строки.

У роки з незначними опадами проти мільдью проводять 5-7 обприскувань, а в періоди з великим зволоженням — до 10 і навіть до 14.

Заходи захисту :Обробка виноградників фунгіцидами. Висаджування стійких сортів.