Тип шкідника — шкідники зернових злакових культур, Ряд напівтвердокрилі — Hemiptera, Родина щитники-черепашки — Scutelleridae

Опис шкідника. Тіло імаго широкоовальне, довжина 9 – 13 мм, ширина 6 – 7 мм; забарвлення варіює, частіше від світлокоричневого або світлосірого до темносірого, в окремі роки чорного кольору. Голова трикутна, виличні пластинки і наличник закінчуються на одному рівні з передньою її частиною. Бокові краї передньоспинки округлі й опуклі. Яйце завдовжки 1 мм; свіжовідкладене — зелене, потім темніє, на 5 – 6ту добу стає помітним ембріон у вигляді малюнка, що нагадує якір. Личинка першого віку чорна, розміром 1,3 – 1,5 мм, другого — зі світлим черевцем, голова і груди темні, розміром 2 – 2,3 мм; третього — сіра, із зачатками крил, 5 – 6 мм; п’ятого — солом’яного кольору, 8 – 10 мм, зачатки щитка і надкрил добре розвинені у вигляді трьох лопатей.

Поширеність — в Україні поширена на південному сході Лісостепу і Степу. Зона осередків масового розмноження охоплює Донецьку, Дніпропетровську, Запорізьку, Кіровоградську, Луганську, Миколаївську, Одеську, Харківську, Херсонську області і Автономну Республіку Крим. У роки масових розмножень завдає шкоди у південносхідних районах Вінницької та на півдні Полтавської й Черкаської областей.
Культури — пошкоджує пшеницю, ячмінь, жито, овес, кукурудзу, іноді соняшник, еспарцет і буряки.
Біологія шкідника. Упродовж року дає одне покоління, зимує в дорослому стані під опалими листками, рештками різних рослин, у полезахисних смугах та лісах, рідше — в садах та інших деревних насадженнях. Для зимівлі вибирає освітлені й добре провітрювані ділянки з невисокою вологістю ґрунту та пухкою широколистою підстилкою. У полезахисних лісових смугах клопи концентруються на південній і східній сторонах. Навесні, при прогріванні підстилки до 12 – 14 °С, клопи прокидаються, а за температури 16 – 17 °С з’являються на її поверхні. Масовий переліт їх на посіви пшениці починається, коли впродовж 3 – 5 діб денна температура повітря сягає не нижче 18 – 19 °С. Щодо фенології деревних насаджень це збігається з розпусканням бруньок на тополі, кленові й дубові літньому. Залежно від метеорологічних умов календарні строки виходу клопів у різні роки значною мірою коливаються. У разі теплої весни в степовій зоні України міграція клопів на посіви завершується в другій половині квітня, а іноді й до кінця травня.
Першими починають вилітати самці, та поступово статеве співвідношення вирівнюється. Співвідношення 1 : 1 є діагностичною ознакою завершення міграції шкідливої черепашки на поля (М.П. Секун, 2002). Спочатку після перельоту на посіви зернових колосових у прохолодні доби клопи мешкають у нижньому ярусі стеблостою, ховаються у вузлах кущіння, в тріщинах та під грудочками ґрунту. В сонячну і теплу погоду за температури понад 18 °С вони активні і завдають істотної шкоди, пошкоджуючи рослини у фазі кущіння й виходу в трубку. Проколюючи хоботком стебло нижче зачатка колоса, клопи висмоктують соки рослини. У місці уколу утворюється перетяжка, пошкоджені стебла довго залишаються зеленими, але не колосяться і поступово відмирають. При уколі у стрижень колоса, який знаходиться в пазусі листка, вище місця уколу виникає білоколосість.
Через 5 – 12 діб після перельоту і посиленого живлення починається відкладання яєць. Самки відкладають їх у два ряди, найчастіше по 7 у кожному, на листки злаків, різних бур’янів, стебла, рослинні рештки, грудочки ґрунту. Період відкладання яєць триває 40 – 50 діб. Одна самка може відкласти 200 – 350 і більше яєць. Масові розмноження шкідливої черепашки спостерігаються в роки, яким передують дватри роки з ранніми строками виходу клопів із зимівлі та сприятливими умовами для відкладання яєць і розвитку личинок.
Спалахи чисельності шкідливої черепашки циклічні, тобто повторюються через різні проміжки часу, вони синхронізовані із циклами погоди, клімату, врожайності зернових колосових культур і сонячної активності, що чинить як прямий, так і опосередкований вплив на динаміку біосфери, агроекосистем і популяції, які їх заселяють. Залежно від метеорологічних умов кількість яєць може істотно варіювати, становлячи в роки масового розмноження 60 – 80 %, а в роки депресії — до 10 – 20 % загальної яйцепродукції.
Через 6 – 20 діб із яєць відроджуються личинки, які не живляться до першого линяння. Живлення їх вегетативними і генеративними частинами злаків починається з другого віку. Найбільшої шкоди завдають личинки старших віків і клопи нової генерації, цикл їх може завершитися тільки при живленні зерном.
Тривалість розвитку личинок — 40 – 50 діб. Молоді клопи впродовж 8 – 14 діб інтенсивно живляться зерном для накопичення в тілі поживних речовин (М.П. Секун, 2002). В ареалі шкідлива черепашка повсюдно розвивається в одній генерації.
Характерною особливістю життєвого циклу цього шкідника є міграції. За їх інтенсивністю розрізняють міграційний і осілий типи популяцій шкідника (М.П. Секун, 2002). Перший з них поширений у Криму. За міграцію його особини зазвичай долають значні (150 – 200 км) відстані від місця зимівлі до посівів зернових і назад. Для осілих популяцій характерні недалекі (20 – 50 км) перельоти від місць зимівлі до посівів (М.П. Секун, 2002). На думку М.П. Секуна, у зв’язку з цим і характер динаміки міграційних і осілих популяцій істотно різниться. У перших відбувається постійний перерозподіл особин, за якого навіть велика територія може бути єдиним осередком розмноження шкідливої черепашки. У осілих популяцій можлива значна строкатість, зумовлена існуванням численних і достатньо автономних осередків або локальних популяцій (мікропопуляцій), що доведено О.В. Заговорою (1960, 1969) і Є.М. Білецьким (1992, 1998) на прикладі Харківської та інших областей Степу України.