Однорічна трав’яниста рослина родини мальвових (Malvales).

Загальна морфологічна характеристика.  Уся рослина вкрита м’якими відлеглими волосками. Стебло пряме, 40-150 см заввишки. Листки чергові, великі, округло-серцевидні, цілісні, довгочерешкові. Квітки правильні, двостатеві, жовті, 5-пелюсткові, одиничні або в китицевидно-вологистих суцвіттях. Плід — складна листянка. Цвіте у червні-серпні. Плоди — 11-30 гніздові коробочки, в кожному гнізді 3-5 насінин. Насіння дрібне, ниркоподібне, темно-сіре або чорне.

Поширення. В дикому стані зустрічається в Європі, Південній Африці (Алжир, Єгипет), Азії. Батьківщина культурного абутилона — Китай. Рослина культивується в Китаї, в незначній кількості — в Японії та Єгипті. В країнах СНД вирощували абутилон на невеликих площах, а останні десятиліття культуру абутилона все частіше заміняли на посіви культур з волокном більш високої якості. Абутилон не вимогливий до тепла, пагони витримують заморозки до мінус 2 °С. Світлолюбивий, посухостійкий і чутливий до надлишку вологи, вимогливий до родючості ґрунтів, добре реагує на внесення добрив, особливо азотних і фосфорних. В Україні Абутилон Теофраста росте на засмічених місцях у Лісостепу та в Степу.

Хімічний склад. Корені абутилону містять сапоніни і флавоноїди; листки — рутин; у насінні є жирна олія (16-19%), білки (20%), сліди алкалоїдів.

Практичне використання. Абутилон використовують для виготовлення мотузок, канатів. В насінні міститься 18-20% олії, яка йде на технічні цілі. Рослина неофіцинальна, але в народній медицині досить широко застосовують її квітки, листя, коріння і насіння. Настій квіток використовували як потогінний засіб, відвар коріння — як замінник алтеї лікарської (від кашлю, захворювань шкіри, що супроводжується запаленнями, від проносу та гастралгії). Препарати з листя використовували при лікуванні гонореї,карбункулів, як ранозагоювальні й тонізуючі засоби. Ще популярнішим, особливо у китайській та тибетській медицині, булонасіння рослини. Його використовували як протигарячковий, пом’якшувальний, обволікаючий, в’яжучий, послаблюючий і сечогінний засіб. Ним лікували дизентерію, хронічний апендицит, захворювання очей, зокрема катаракту.