Клас — Дводольні, Родина — Айстрові (Asteraceae).
Спосіб живлення — непаразити
Тривалість життя — багаторічні, коренепаросткові
Поширення — Лісостеп, Степ.

Географічне розповсюдження.  Гірчак повзучий (рожевий) – корінний житель Середньої Азії, поширений переважно в Азії, а також в Центральній Європі, Північній та Південній Америці, Австралії. В Україні він розповсюджений в АР Крим і 7 областях. В 2010 році були зареєстровані вогнища гірчака повзучого в Одеській області.

Це багаторічна коренепаросткова рослина. Стебло пряме, ребристе, павутинноопушене, заввишки 60-70 см, гіллясте майже до основи, щільно вкрите волосинками. Коренева система складається з головного, вертикального та горизонтальних коренів. Листки почергові, нижні — черешкові, верхні — сидячі, цільнокраї, середні – лінійно-ланцетні, зубчасті. Суцвіття — округлі кошики діаметром 1,0-1,25 см, розміщені на кінчиках гілочок. Всі квітки в кошику однакові за розміром, двостатеві, трубчасті, рожеві. Плід-сім’янка гладенька обернено-яйцеподібної форми, стиснута з боків, нагадує насіння соняшнику, світло-сірого або жовтого кольору, довжина — 4 мм, ширина — 2 мм, товщина -1,8 мм.

Біологія. Розмножується бур’ян як насінням, так і вегетативно. В умовах півдня України поява гірчака повзучого відбувається у третій декаді квітня, початок стеблування в кінці другої декади травня, бутонізація в кінці травня або початку червня, починає цвісти у третій декаді червня — на початку липня, початок плодоношення – в кінці першої декади липня. Мінімальна температура для проростання насіння гірчака — 8-100С, оптимальна — 20-220С, вологість ґрунту — 20-22%, максимальна глибина проростання 6-8 см. Насіння достигає переважно у серпні. Середнє число кошиків на одну рослину становить — 26,5 шт. Максимальна плодючість гірчака повзучого 25 тис. сім’янок. Схожість насіння у грунті зберігає впродовж 3-5 років. Сходи з сім’янок і пагони з кореневих бруньок з’являються в березні-травні. Рослина розмножується насінням і кореневищами. Коренева система дуже швидко росте: за 2-3 місяці вона сягає глибини2 м. У фазі 3 листків від головного кореня на глибині 15-17 смпочинають відростати горизонтальні корінці, що згинаються і заглиблюються. Із бруньок на згинах коренів з’являються пагони, які виносять на поверхню розетки. Підземні пагони перетворюються на кореневища, потовщуються, утворюючи горизонтальні корені, на яких є бруньки розмноження. Вертикальні корені гірчака можуть заглиблюватися до 5-16 м, досягаючи рівня ґрунтових вод. Навіть при пересиханні ґрунту коріння гірчака залишається живим. Гірчак повзучий – світлолюбна рослина. В тіні насіння не утворюється, уповільнюється ріст кореневої системи. Гірчак добре росте на легких і важких глинистих ґрунтах, має високу конкурентоздатність, у фітоценозах завжди домінує.

Шкідливість. За ступенем шкодочинності він самий злісний і тяжковикорінюваний серед коренепаросткових бур’янів. Шкодочинність його полягає в сильному висушуванні і виснаженні грунту, в засвоєнні у 2-5 разів більше поживних речовин і вологи грунту, ніж будь-яка інша рослина. На засмічених полях він затримує ріст і розвиток культурних рослин. Бур’ян досить отруйний для багатьох тварин, особливо для коней. При поїданні твариною сіна з домішками гірчаку молоко стає гірким. Якість борошна при попаданні насіння гірчаку теж знижується завдяки гіркості.

Гірчак повзучий (рожевий) засмічує посіви усіх сільськогосподарських культур, сади, виноградники, узбіччя шосейних доріг, залізничних колій та на необроблюваних землях, на берегах річок, озер, вздовж лиманів. Бур’ян розповсюджується з насіннєвим матеріалом, шротом, вегетативним способом, транспортними засобами, повеневими та зрошувальними водами, із сіном, соломою, підстилкою у вантажних автомашинах.