Збудник – фітопатогенний гриб роду Fusarium  — Fusarium oxysporum Sehl.

Викликає зрідження сходів. В роки зі сприятливими для розвитку хвороби умовами зниження врожайності може сягати 40%. Фузаріозне в’янення, на відміну  від вертицильозного, характеризується більш швидким плином хвороби. Розвитку вілту сприяють підвищена вологість грунту та надлишок органічних добрив, а також механічні пошкодження(тріщини, порізи). Збудник проникає також через ранки, залишені капустянкою, дротяниками, личинками підгризаючих совок. Зявляється вогнищами протягом всього періоду вегетації, особливо під час цвітіння; уражені рослини передчасно відмирають до або в період формування бульб.

Основне джерело інфекції – заражений грунт. Інфекція також може зберігатися в слабко заражених насіннєвих бульбах і рослинних залишках. Якщо джерело інфекції знаходиться в грунті, то рослини уражуються головним чином через кореневу систему. Міцелій гриба проникає в коріння і розвивається в провідній системі, що часто викликає токсикоз рослин або закупорення судин. В період цвітіння імунна система рослин слабшає, що сприяє перебігу захворювання з латентної в активну стадію.

Збудник здатний уражувати рослини в різному віці. В полі в’янення спостерігається вогнищами та посилюється в жаркі години, коли рослина інтенсивно випаровує вологу. Перші симптоми в період вегетації – верхнє листя стає світлішим та супроводжується краєвим антоціанозом листя, згортається в човник уздовж головної несучої жилки. Поступово листя втрачає тургор та стає пониклим. Нижня частина стебла стає бурою, а за підвищеної вологості повітря загниває та покривається рожевим або оранжевим нальотом споро ношення збудника. Уражена рослина повністю в’яне протягом декількох днів, засихає та легко висмикується з грунту. На поперечному розрізі хворого стебла можна побачити побуріння окремих судин або ж всього судинного кільця.
В період зберігання розвивається суха фузаріозна гнилизна, розвиток якої прогресує до кінця зберігання. Бульби загнивають спочатку зі сторони столону після переходу туди збудника. Спочатку на поверхні бульби  з’являються сірувато-бурі, тьмяні, дещо вдавлені плями з випуклими міцеліальними подушечками білого, рожевого або жовтого кольору. В майбутньому м’якуш під плямою стає сухим, трухлявим, шкірка зморщується; в ураженій частині утворюються пустоти, заповнені  щільним білим міцелієм патогенна. Вічка уражених бульб проростають повільно, часто ниткоподібними паростками. Інфекція швидко переходить на сусідні бульби.

Заходи захисту. Здоровий посадковий матеріал, дотримання правильної сівозміни, бажана наявність в ланці сівозміни люцерни, оптимальне внесення добрив та полив, підбір відносно стійких сортів, знищення бадилля перед збиранням картоплі.