Тип збудника — Гриб, Збудник — Phytophthora infestans dBy. 

Культури — вражує картоплю, томати, менше — перець і баклажани.

Поширеність — Зустрічається в багатьох регіонах, але на картоплі особливо шкідливий в центральних і північних районах.
Захворювання відоме понад 100 років. Воно дало поштовх до інтенсивного вивчення природи і причин хвороб взагалі. Праці про фітофтороз картоплі вважають початком розвитку наукових досліджень у галузі фітопатології.
Уражуються листки, стебла, ягоди і бульби картоплі. Хвороба інтенсивно розвивається на початку цвітіння. На листках і стеблі спочатку з’являються невеликі бурі плями, які потім швидко збільшуються. Листки в’януть, поникають, чорніють, засихають, у вологу погоду гниють. На нижній поверхні листка, навколо плям, на межі із зеленою здоровою тканиною у вологу погоду або при ранковій росі спостерігають білуватий павутиновий наліт.
При відносно низькій вологості повітря на надземних частинах рослин наліт не утворюється. Черешки уражених рослин відмирають, листя поникає. Такий тип ураження можна легко сплутати з в’яненням. На бульбах утворюються різко окреслені, сіруваті, а згодом буруваті, заглиблені плями різного розміру. При розрізі бульб на їх периферії видно побурілу тканину.
Збудником хвороби є ооміцетний гриб Phytophthora infestans dBy. порядку Perosporaceae, родини Pythiaceae. Грибниця його несептована і поширюється на міжклітинниках тканин, утворюючи бічні кулясті вирости (гаусторії), за допомогою яких проникає в порожнину клітин, де і живиться. Нал’гг на уражених органах рослин являє собою нестатеве спороношення гриба (зооспо-рангієносці із зооспорангіями), що стирчить із продихів. Зооспорангієносці слаборозгалужені, мають по 1-4 основні й кілька бічних гілок з потовщенням у місцях утворення зооспорангГїв. Зооспорангії одноклітинні, овальні, розміром 25-33 х 15-20 мм.
Зооспорангієносці із зооспорангіями утворюються при тривалому зволоженні листка і відносній вологості повітря не нижче 76% протягом 4-6 год. Як правило, наліт з’являється на світанку, досягаючи повного розвитку за 2-3 год.

За допомогою зооспорангіїв гриб поширюється під час вегетації рослин. Проростають зооспорангії тільки у краплинній волозі.

Із зооспорангіїв утворюються зооспори або безпосередньо гіфальний паросток, через це багато авторів називають зооспорангії конідіями, а зооспорангієносці — конідієносцями.
Зараження відбувається, коли на поверхні рослини деякий час є краплинна волога. За даними Н.О.Наумової, тривалість його коливається залежно від температури: при 10°С — 3 год, 15°С —2 і при 20-25°С — 1,5 год.
Інкубаційний період залежить лише від рівня температури і може становити 3-16 днів.
Н.О.Наумовою (1935) розроблено номограму, за допомогою якої можна визначити тривалість інкубаційного періоду фітофторозу на підставі обліку середніх величин мінімальної, середньої і максимальної температур протягом трьох днів з моменту зараження рослин. Для цього на графік температури накладають прозору плівку або кальку з накресленими на ній взаємно перпендикулярними лініями з таким розрахунком, щоб три верхніх відрізки ліній перетинали конкретні величини мінімальної, середньої і максимальної температур. Четвертий відрізок лінії покаже тривалість інкубаційного періоду, визначеного на спеціально накресленій лінії під графіком температури.
Мінімальною температурою для розвитку гриба у рослині вважають 1-3, а максимальною — 30°С. Зооспорангієносці Із зооспорангіями утворюються при температурі 7-25°С. Короткочасна температура 35-49°С стимулює проростання зооспорангіїв, а більш тривала впливає згубно.
Бульби заражуються або від зооспорангіїв, які при рясних дощах можуть з листків потрапляти у грунт, або частіше під час копання, коли вони стикаються з поверхневим шаром грунту чи ураженою гичкою. Незначне пошкодження сприяє проникненню інфекції.
Захворювання від бульб під час зберігання не передається, але уражені місця часто заселяють багато мікроорганізмів, які зумовлюють гниття бульб під час зберігання. У місцях фітофторозних уражень часто розвивається суха гниль.
В природних умовах гриб, як правило, не утворює ооспор. їх утворення спостерігається лише на батьківщині картоплі — у Мексиці.
Патоген зимує у формі грибниці на бульбах. Перші прояви фітофторозу видно на паростках картоплі. Причиною цього є садіння заражених або здорових бульб на ділянці, де у минулому році було зареєстровано захворювання і у грунті лишились невикопані уражені бульби. Інтенсивного розвитку фітофторозу на сходах картоплі не виявлено. З одного боку, це пояснюється відмиранням значної частини паростків ще до ‘6с появи на поверхні грунту, з другого — відсутністю належних умов для розвитку гриба. Сходи добре продуваються вітром, і волога на них довго не затримується.
Шкідливість фітофторозу полягає у значному зменшенні асимілюючої поверхні листків, що позначається на процесі утворення
І нагромадження поживних речовин у рослині, особливо в період бульбоутворення. Хворі рослини утворюють недорозвинені і в незначній кількості бульби.
В окремі роки у польових умовах на надземних частинах рослин розвиток фітофторозу майже не спостерігається, але проявляється на бульбах під час збирання й особливо зимового зберігання. Таке явище інколи відмічають при вирощуванні картоплі на поливних землях, коли у грунті створюються сприятливі умови для розвитку збудника, і зараження бульб.
Часто при значному ураженні гички картопляною гниллю недобір урожаю досягає 70% і більше.
Серед вирощуваних сортів картоплі є сприйнятливі і стійкі до хвороби. До перших належать ранньостиглі сорти, до других — пізньостиглі. Але ці особливості не завжди підтверджуються. Важливу роль в ураженні картоплі відіграють екологічні умови різних зон і вірулентні властивості збудника. Останнім часом проведено дослідження, які доводять існування расової відміни гриба Ph.infestans — є більш і менш агресивні раси. Тому виявлення рас і випробування селекційного матеріалу на фоні штучного зараження агресивними расами має важливе значення при створенні нових, стійких до фітофторозу сортів.
Деякі дикорослі види роду Solanum: S.demissum, S.antipoviezii та інші — не уражуються фітофторозом. їх можна використовувати для міжвидових схрещувань і виведення стійких сортів. Деякі селекційні установи проводять такі дослідження й отримують надійні результати.