Збудниками хвороби є Rhizoctonia solani Kuehn, Olpidium brassicae (Wor.) Dang., а також гриби із родів Pythium Pringsh., Alternaria Nees та ін. В основному всі збудники є ґрунтовими патогенами, які розвиваються на органічних рештках і уражують ослаблені сходи ріпаку.
Проявляється хвороба під час проростання насіння — потемніння гіпокотиля, тканина зморщується, утворює ниткоподібний перехват (тяж), проростки чорніють, гинуть.
У фазу сходів сім’ядолі і розеткові листки жовті, рослини відстають у рості, лягають на поверхню грунту. В суху погоду вони в’януть, засихають, а у вологу — загнивають. На більш дорослих рослинах на кореневій шийці бурі штрихи, плями, виразки, які часто зливаються, охоплюють основу стебла і корінь у вигляді перехватів, рослини втрачають тургор, жовтіють, поникають і гинуть. Уражені рослини легко висмикуються із грунту. У вологу погоду на ураженій тканині з’являється ніжний павутиноподібний білий наліт.
Основне джерело інфекції — уражені рештки, на яких R. solani зберігається у формі склероціїв,O.brassicae — у формі спочиваючих спор, гриби із родівPythium — у формі ооспор, гриби із роду Alternaria — товстостінними гіфами і конідіями. Додатковим джерелом є заражене насіння, в якому патогени зберігаються у вигляді грибниці.
Розвиток чорної ніжки спостерігається на загущених посівах, перезволожених ділянках поля, за наявності міцної поверхневої кірки на важких за механічним складом грунтах під час сходів ріпаку, на кислих і солонцюватих грунтах, прохолодній дощовій погоді, за сівби не протруєним насінням, частим повертанням культури на попереднє поле.