БУРЯКОВА ЛИСТКОВА ПОПЕЛИЦЯ БУРЯКОВА ЛИСТКОВА ПОПЕЛИЦЯ БУРЯКОВА ЛИСТКОВА ПОПЕЛИЦЯ БУРЯКОВА ЛИСТКОВА ПОПЕЛИЦЯ

Тип шкідника — шкідники цукрових буряків, Ряд рівнокрилі — Homoptera, Родина попелиці — Aphididae
Опис шкідника.
Безкрила партеногенетична самка завдовжки 1,8 – 2,5 мм має овальне тіло, чорна з зеленуватокоричневим відтінком, вкрита слабким восковим нальотом; сокові трубочки вдвічі довші за хвостик; вусики й ноги блідожовті; трубочки, хвостик і лапки чорнобурі; хоботок досягає тазиків середніх ніг. Крилата самка розміром 1,4 – 2,0 мм; голова і груди чорні, блискучі; черевце чорнозелене, передні стегна білі, вусики чорні. Амфігонна самка — 2,2 – 2,7 мм, безкрила, чорносиня або матовозелена, в сизому пушку; навколо сокових трубочок і між ними червонуватий пігмент; задні гомілки чорні, хвостик конічний. Самець розміром 2 – 2,5 мм, крилатий, з чорним черевцем, великими очима, довгими ногами і вусиками. Яйце 0,5 – 0,6 мм, видовженоовальне, щойно відкладене — жовтуватозелене, пізніше чорне, блискуче.

Поширеність — трапляється повсюдно, особливо численна в західних районах.

Культури — поліфаг, крім буряків пошкоджує бобові, пасльонові, складноцвіті, гарбузові та інші культурні рослини і бур’яни.

Біолгія шкідника. Вид мігруючий. Зимують запліднені яйця на пагонах біля основи бруньок бересклету європейського (Evonomus europaeus), рідше — бородавчастого (E. verrucosa), калини (Viburnum opulus) і жасмину (Philadelphus coronarius).

У квітні за середньої температури 7 – 9 °С з яєць, що перезимували, відроджуються личинки, які через 12 – 14 діб живлення на бруньках і листі перетворюються на безкрилих самокзасновниць. Самкизасновниці розмножуються партеногенетично, відроджуючи щодня 5 – 8 личинок, усього в середньому 50 – 70. На первинних кормових рослинах розвивається 3 – 4 покоління попелиць — доти, доки не завершиться приріст кущів. Наприкінці травня — на початку червня з’являються крилаті партеногенетичні самки, які розлітаються у пошуках проміжних трав’яних рослин і, зокрема, цукрових буряків. Поява крилатих самокрозселювачок та їх міграція зумовлюються погіршенням якості корму у зв’язку із загрубінням або підсиханням пагонів на кущах. Міграція буває повною і частковою (факультативною), за якої частина попелиць знаходиться на первинному хазяїні увесь сезон, до появи амфігонного покоління. Передусім попелиця заселяє бурякові висадки, які раніше, ніж буряки першого року, починають свій розвиток. На буряках та інших трав’яних рослинах попелиця швидко партеногенетично розмножується до осені, даючи за цей час 8 – 10 і більше поколінь безкрилих і крилатих попелиць. Завдяки останнім попелиця швидко поширюється по культурі. За температури 23 – 28 °С і відносної вологості повітря не нижче 60 – 80 % одне покоління розвивається за 10 – 14 діб. Найбільша заселеність рослин буває зазвичай у першій половині липня. Наприкінці серпня — у вересні з’являються крилаті й безкрилі статеноски. Крилаті статеноски перелітають на бересклет, жасмин, калину, де відроджують личинок, які перетворюються на безкрилих амфігонних самок. Безкрилі статеноски відроджують личинок, які перетворюються на крилатих самців. Крилаті самці прилітають на кущі, і після спарювання самки відкладають на пагони біля основи бруньок 3 – 7 яєць, що залишаються до весни наступного року.

Попелиця висмоктує сік із листків, заселяючи їх з нижнього боку. Пошкоджене листя деформується, скручується в поздовжньому напрямку, потім в’яне і засихає. Значної шкоди попелиця завдає насінникам буряків, у яких крім листя пошкоджує пагони, що призводить до їх викривлення. Акт смоктання супроводжується виділенням ферментів слини, які, потрапляючи в тканини рослин, спричинюють плазмоліз клітин і перетворюють крохмаль на цукор. Пошкоджені рослини тривалий час перебувають у хворобливому стані внаслідок отруйної дії ферментів слини навіть після знищення шкідника. Пошкоджена рослина відстає у рості, знижується її цукристість (до 0,7 %) і маса коренеплодів (до 30 %), зменшується вихід насіння і погіршується його якість. Часто попелиця є переносником вірусного захворювання — мозаїки буряків.

Чисельність попелиці обмежують багато хижаків і деякі комахипаразити. Імаго й личинками живляться кокцинеліди, золотоочки, туруни, хижі кліщі, павуки, хижа галиця — Aphidoletes aphidimyza Rd., мухисирфіди — Paragus tibialis Flln., P. bicolor Fabr., Sphaerophoria menthastri L., S. scripta L., Metasyrphus nitens Zett., M. latifasciatus Meg. Попелицю заражають афідіїди — Aphidius matricariae Hal., Trioxys auctus Hal., T. heraclei Hal., Lysiphlebus confusus Tremb., L. fabarum Marsh., L. gracilis Fцrst., іхневмоніди — Phygadeuon fumator Graw., Ph. subtilis Graw., афелініди — Aphelinus humilis Merc., A. chaonia Wek. та ін.

У роки з вологим літом спостерігається масова загибель попелиці від ентомофторозу. Личинки та імаго, змиті дощем на ґрунт, зазвичай гинуть.

Заходи захисту. Знищення бур’янів. Обмеження посадок калини, жасмину, бересклету. При заселенні шкідником понад 5 % рослин у травні, понад 10 % у червні і понад 15 % у липні посіви необхідно обробити інсектицидами. Однак якщо співвідношення шкідник : хижак становить 20…30 : 1, застосовувати інсектициди недоцільно.