p_muchrosa  

Тип збудника — гриб, збудник — Erysiphe graminis DC. f. tritici Em.Marchal
Вражує культури — пшениця, жито, ячмінь, зернові.
Захворювання виявляється у всіх районах вирощування пшениці. Уражуються стебла, листки, листкові піхви, а інколи і колосся. Борошниста роса проявляється утворенням білого павутинного нальоту, який пізніше набуває борошнистого вигляду і розміщується на органах рослин щільними ватоподібними подушечками. На сходах захворювання спочатку виявляють на піхвах листків у вигляді матових плям. Потім наліт поширюється на листкову пластинку, частіше з верхнього, а іноді з обох боків. З ростом рослин він переходить на листки і стебло. Поступово ущільнюється, набуває жовто-сірого забарвлення, і на ньому з’являються клейстотеції у вигляді чорних крапок. У сприятливі для розвитку хвороби роки наліт може з’явитися і на верхніх частинах рослин, в тому числі на колосі.
Збудник борошнистої роси пшениці — сумчастий гриб Erysiphe graminis DC. f. tritici Em.Marchal порядку Erysiphales. Його грибниця поверхнева, на кінцях гіф у вигляді плескатих потовщень для прикріплення на поверхні рослин утворюються апресорії. Від них у клітини тканин рослини відходять гаусторії, які мають вигляд еліптичного здуття з пальцеподібними виростами, і за допомогою яких гриб поглинає поживні речовини з рослини. Патоген утворює конідіальне спороношення і сумчасту стадію. Конідії одноклітинні, безбарвні, циліндричні чи бочкоподібні, розміром 25-30 х 8-10 мкм, розміщені ланцюжками на одноклітинних, трохи подовжених конідієносцях.
Сумчаста стадія гриба характеризується утворенням на грибниці клейстотеціїв із сумками і сумкоспорами. Клейстотеції округлі, спочатку коричневі, а з часом чорні, 135-180 мкм у діаметрі, мають невелику кількість світлих коротких придатків. У них формуються декілька сумок розміром 70-100 х 25-40 мкм. У кожній сумці по 4-8 безбарвних еліптичних сумкоспор розміром 20-23 х 11-13 мкм.
Патоген може розвиватись за моно- або дециклічним типом. Перший характеризується появою і розвитком конідіального спороношення з фази утворення третього листка до воскової стиглості. У фазі виходу рослини у трубку гриб починає формувати сумчасту стадію, але сумки із сумкоспорами утворюються повільно, а їх дозрівання проходить лише після перезимівлі клейстотеціїв. Другий тип характеризується тим, що патоген зимує у вигляді грибниці, а формування конідій починається з фази воскової’ стиглості. Сумчаста стадія формується з кінця кущення до початку трубкування, а дозрівання і розповсюдження сумкоспор відбувається з кінця літа і восени. Отже, під час вегетації рослин гриб може розповсюджуватись конідіями і сумкоспорами. Зараження рослин проходить при температурі 0-20°С і відносній вологості повітря 50-100%. Висока температура повітря (понад 30°С) затримує розвиток борошнистої роси. Інкубаційний період — 3-11 діб (в середньому 4-5).
Борошниста роса на посівах озимої пшениці з’являється і розвивається ще з осені. Резерватором її патогена є сходи падалиці. Зимує патоген на посівах озимої пшениці і сходах падалиці у формі скупчення грибниці. Є дані, що разом з грибницею інколи можуть перезимовувати і конідії, зберігаючи свою життєздатність. Активний розвиток борошнистої роси спостерігається на затінених рослинах і в умовах коротшого періоду освітлення. Ранні посіви ярої пшениці уражуються менше, ніж пізні, а озимої — навпаки.
Шкідливість борошнистої роси проявляється насамперед у зменшенні асиміляційної поверхні листків і руйнуванні хлорофілу та інших пігментів. При сильному ураженні знижується кущистість, затримується фаза колосіння, але не прискорюється достигання пшениці. Недобір урожаю від борошнистої роси може становити 10-15, іноді 30-35%. При внесенні під пшеницю повного мінерального добрива з підвищеними дозами калію і фосфору розвиток захворювання стримується. Однобічне внесення азоту посилює розвиток борошнистої роси й утворення конідіального спороношення. Крім того, скорочується інкубаційний період хвороби.